Вівторок
19.03.2024
05:49
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Трофимова Наталія Іванівна
Головна Реєстрація Вхід
Батьківські збори: проблеми виховання »
Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Батьківські збори: проблеми виховання

Мета. На конкретних прикладах проаналізу­вати випадки виховання, які викликають найбільше проблем у батьків, дійти спільної думки,

Залучати батьків до читання педагогічної літе­ратури.

Ознайомити з правами дитини, виховувати повагу до дитини, як до рівноправного члена сім'ї.

Обладнання. Плакати з крилатими вислова­ми:

«Вихователь сам має бути тим, ким хоче зро­бити вихованця».

В Даль

«У вихованні вся справа в тому, хто вихова­тель».

Д. Писарєв

«Вихователю треба глибоко знати життя, щоб до нього готувати».

Л.Толстой

«Батьки — приклад для дитини».

«Виховувати — ховати від зла».

— Тест для батьків.

— Виставка педагогічної літератури.

— Пам'ятка для батьків.

Ведуча. Доброго дня, шановні гості! Ми раді вітати вас на сьогоднішній діловій грі. Хто з батьків не мріє, щоб його дитина виросла най­розумнішою, найвродливішою, найсильнішою, найдобрішою і наймужнішою, хто не сподівається, що люди поважатимуть сина чи доньку за працьовитість і знання справи, за ви­хованість. Одним словом, ми мріємо про всебічну досконалість наших дітей.

Ведучий. Всебічний, гармонійний розвиток — наш ідеал. Ідеал і сімейного, і суспільного вихован­ня. Але скільки треба наполегливої і кваліфікова­ної праці батьків і вчителів, щоб наші діти ввібра­ли все багатство інтелектуальної, моральної куль­турної спадщини, виробленої людством.

Ведуча. Виховувати — це значить творити людину. Сьогодні ми поговоримо про деякі складні випадки, з якими зустрічаються батьки у вихованні дітей. Та спочатку давайте познайо­мимося з нашими учасниками. (Називає імена учасників, які зголосилися прийняти участь).

Ведучий. Ви всі працюєте в різних сферах, спілкуєтесь з різними людьми, але всіх вас об'єднує те, що у вас є діти.

Ведуча. А розпочнемо ми з вами зустріч з простого тестування, яке дасть вам можливість перевірити ще раз ваші педагогічні здібності. Можливо, саме це тестування не дасть вам в майбутньому припуститися помилок у вихо­ванні вашої дитини. Результати цього тесту зна­тимете тільки ви, тому, якщо ви відверто дасте відповіді на питання тесту, дізнаєтесь, який ви вихователь.

(Усім батькам пропонується тест і простий олівець)

Тест для батьків «Чи можете ви?»

ü У будь-який момент залишити всі свої спра­ви і зайнятися дитиною.

ü Порадитися з дитиною, не зважаючи на її вік.

ü Зізнатися дитині в помилці, якої ви припус­тилися в ставленні до неї.

ü Вибачитися перед дитиною, якщо ви не праві.

ü Стримати себе, якщо вчинок дитини роз­дратував вас.

ü Поставити себе на місце дитини.

ü Повірити хоча б на хвилинку, що ви — доб­ра фея.

ü Розповісти дитині про повчальний випадок із свого дитинства, який невигідно свідчить про вас.

ü Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку.

ü Завжди утримуватися від слів, які боляче вразять дитину.

ü Надати один день, коли б вона робила все, що їй заманеться, і поводила себе так, як схоче, а ви ні в що не втручалися.

ü Не відреагувати, коли ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено обра­зила іншу дитину.

ü Встояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це — примха, забаганка.

Відповіді:

А — можу і завжди так роблю (3 бали).

Б — можу, але не завжди так роблю (2 бали).

В — не можу (1 бал).

Підрахуйте очки.

Якщо ви набрали 30 — 39 балів, це означає, що дитина — найбільша цінність у вашому житті. Ви дієте правильно, й можете сподіватися на добрі результати. Сума 16 — 30 балів: піклувати­ся про дитину — для вас питання першорядне.

Ви схильні до компромісів, які послаблять ви­ховний ефект. Вам слід серйозно замислитися над підходом до виховання.

Менше ніж 16 балів — перед вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини.

Ведуча. А тепер переходимо до нашої гри. На сьогоднішнє засідання винесено декілька запи­тань, які стосуються кожного з нас, адже рано чи пізно кожен намагається дати на них відповіді.

1. Теперішня молодь уся з якимись викрутаса­ми, їм обов'язково хочеться відрізнятися від стар­ших. І одяг, і манери — все неприродне, нарочите.

(Обговорення ситуації. Виступи батьків).

Висновок педагога. А хіба ми не були таки­ми? Нам здаються дикими ритми рок-музики, коли діти слухають «Рамштайна», а наші бать­ки дивувалися, що можна знайти в піснях гру­пи «Кіно» та «Акваріум». Ми з вами слухали «Наутілус Помпіліус». Нам не подобаються «трясучі» танці без світла, нашим дідам здавав­ся дуже аморальним фокстрот, а на початку XIX століття гостру полеміку викликав вальс: подумати тільки, обіймаються привселюдно! То як же — є конфлікт поколінь чи немає?

2. Інтереси до навколишніх, чуйність, щедрість. Малюк, наділений ними, завжди. Чому, підростаючи, він часом втрачає їх?

(Обговорення питання. Виступи батьків).

Слово вчителя. Тому, що всяку добру якість треба закріплювати. І тут головне не тільки приклад старших, а необхідно і власне трену­вання дитини в моральних вчинках.

3. Ось підслухана розмова між батьками і ди­тиною:

— Ти — наша дитина, й батькам видніше, як тебе виховувати.

— А я по телевізору чув, як говорили, що за дітей відповідають усі.

(Обговорення питання. Виступи батьків).

4. Ніхто не хоче, щоб його дитина виросла жадібною, грубою, злою. І все ж таке трапляєть­ся, навіть у гарних родинах.

Отже, батьки просто-напросто не розуміють, звідки береться доброта, егоїзм, гуманність, байдужість.

Виростити дитину нелегко. Доводиться бага­то чим жертвувати. Добре, якщо жертви ро­зумні. Пожертвуйте, наприклад, поганими звичками.

Чому таке трапляється? Ваша думка.

(Обговорення питання. Виступи батьків).

Ведуча. А тепер уявіть, шановні батьки, що на вічні батьківські питання відповідь дадуть чудові педагоги. Уявимо можливий діалог сучасного батька з А.С. Макаренком, Я.Корчаком, В.О. Сухомлинським.

Перше питання. Тепер часто говорять про єдність краси, праці й духовного спілкування. Як вони взаємопов'язані?

Сухомлинський. Життя переконало мене, що коли дитина виростила троянду для того, щоб ми­луватися її красою, коли єдиним винагороджен­ням за працю стали насолодження красою і тво­рення цієї краси для щастя й радості іншої люди­ни, — вона не здатна на зло, підлість, цинізм, без­сердечність . Краса сама по собі не має ніякої магічної сили, яка виховувала б у людини духов­не благородство. Краса виховує моральну чисто­ту, людяність лише тоді, коли праця, яка створює красу, олюднена високими моральними спонукан­нями, насамперед пройнята повагою до людини.

Ведуча. І знову питання: Чому радість праці є вищою моральною цінністю?

Сухомлинський. Радість праці не порівняти ні з якими іншими радощами. Вона не мислима без відчування краси, але тут краса — не тільки те, що одержує дитина, а й передусім те, що вона створює. Радість праці — це краса буття. Пізна­ючи цю красу, дитина переживає почуття влас­ної гідності, гордість від свідомості того, що труднощі переборені. Почуття радості доступне лише тому, хто вміє напружувати сили, хто знає, що таке піт і втома. Дитинство не повинно бути постійним святом — якщо немає трудового напруження, посильного для дітей, для дитини зали­шається недоступним і щастя праці. У праці розкривається багатство людських стосунків.

Макаренко. Суворість і ласка — це найпроклятіше питання. Здебільшого люди не вміють нормувати ласку й суворість, а це вміння у вихо­ванні вкрай необхідно. Люди розбираються у цих питаннях. Але вважають: це правильно, суворість треба нормувати, ласку теж, де це потрібно тоді, коли дитині шість-сім років, а ось до шести років можна без норми. Насправді головні основи ви­ховання закладаються до п'яти років.

Батько. Ви говорите про міру суворості, а мож­на виховувати дитину без усякої суворості. Якщо робити все розумно і ласкаво, так і життя можна прожити й ніколи не бути суворим з дитиною.

Макаренко. Під суворістю я не розумію який-небудь гнів, істеричний крик. Ні в якому разі. Суворість доречна тільки тоді, коли не має ніяких ознак істерії . ваша впевненість, ваше тверде рішення, якщо ви його висловите ласка­во, воно зробить ще більше враження.

Ведуча. Ось і добігає кінця наша зустріч. Ми вдячні за те, що ви відгукнулися на наше про­хання, прийшли на ділову гру, щоб поділитися своїми думками, поглядами, переживаннями. Згадкою про нашу зустріч нехай будуть пам'ят­ки для батьків. (Роздати пам'ятки).

Пам'ятка для батьків

Шановні батьки, пам'ятайте!

· У дітей, які не знають, що їм робити у час дозвілля, псуються і голова, і серце, і мо­ральність. Допоможіть своїй дитині вибрати ко­рисне заняття.

· Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті «виховання».

· Батьки, пам'ятайте! Фізичне покарання — це показник не тільки вашої слабкості, розгуб­леності, безсилля, а й педагогічного безкуль­тур'я. Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину. Одурманюють її отрутою брехні.

· Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися брехнею.

· Говоріть з дитиною так, щоб не залишило­ся ніякого сумніву в тому, що ви керуєтеся тур­ботою й тривогою за неї, а не бажанням відмах­нутися, образити.

· Будьте, навіть у дрібницях, до кінця правди­вими і чесними зі своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності дуже добре помічають діти.

· Не забувайте поділитися зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкрива­тимуть вам свої таємниці чекатимуть вашої по­ради, підтримки.

· Батьки, пам'ятайте! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимо­волі.

· Враховуйте основні методи виховання й пе­реконання, справи, стимулювання.

Виступ вчителя. Дозвольте нагадати вам, що сьогодні ми говоримо з вами про виховання на­ших дітей. І я наостанку хочу звернути вашу увагу на дитячі емоції. Позитивні емоції. Нега­тивні емоції. Поставте ці слова в дві колонки. Скільки разів ви сьогодні дитину: хвалили-докоряли, заохочували, підбадьорювали — пригнічу­вали, принижували, цілували — звинувачували, обіймали — засуджували, були лагідними — відганяли, співпереживали — розвінчували, лая­ли, усміхалися — читали нотації, гордилися — залишали без чогось необхідного.

Якщо на долю однієї негативної емоції випа­дає три і більше позитивних, дитина не почува­тиметься в сім'ї ізгоєм. Якщо ж не так, і дити­на капризувала, виявляла непослух, обдурюва­ла вас, може, Ви й винні, бо «розряджалися» на ній методом агресії. А може, причина така банальна — саме сьогодні син чи донька вирішили пізнати світ і «бігали по східцях ди­тинства». І як на зло, наступали лише на ті східці, де накопичилась впертість, образи стра­хи, ревнощі, роздратування, сваволя, конфліктність, агресивність — не найкращі оз­наки дитинства. А ви ж у своїй голові створи­ли ідилію. Ні, ваша дитина не може жити без негативних емоцій. Вона їх зазнає сама і їх же породжує. Мудрі батьки, аналізуючи «гріхи» дитини, замислюються: а що вони зробили для неї сьогодні приємного? Може, повели в гості, в цирк, в театр, пригостили морозивом, чи, мо­же купили якусь обновку? А може . Цікаву точку зору, яка стосується нашої сьо­годнішньої розмови, я вичитав у лікаря-психотерапевта і відомого письменника Володимира Леві. Ось його думки:

— Мене цікавить інше. Чому в різні дні ми такі різні? Раптом усе відтануло, в повітрі щось пронизливо-життєдайне. Звідусіль йдуть про­мені. Скрізь усмішки, жарти. З чого б це? Не свято. А якщо й свято, то, природно, не офіційне. І звичайні неприємності, навіть ве­ликі, розсіюються. У ці дні оновлення і підне­сення здається, що інакше ніколи не було і не буде.

Але ось . морок. На вулиці і на обличчях. Відчуження, озлобленість. Очі опущені. Тоді ду­маєш так: було завжди. Безпросвітно. І так завжди буде .

Є дні, коли різко підстрибує статистика авто­мобільних катастроф, коли то там, то тут сва­ряться, діти капризують. Є ночі мігрені і неспо­кою, коли всі ліки перестають діяти, а «невідкладна допомога» має роботи — без краю. Постійно викликають чергового лікаря — знаю такі ночі. А ще є вечори раптових смертей, самогубств. Вітри? Погода? Плями на сонці? Високий «градус» в політичних подіях? Вірогідно, що все взаємопов'язано. Однак, хто знає, можливо, йшов вранці хтось один, який «встав не з тієї ноги», і заразив усе місто. Мені зіпсував настрій Василь Петрович, а я — Степа­ну Петровичу, і не помічаєш, як. Ми в масі своїй емоційно беззахисні. Досить одного роздратованого крикуна з високовольтною злістю, щоб одразу всім оточуючим стало погано. Агре­сивність, як відомо, сама себе підтримує. Нехай цього відчуватимуть наші діти.

Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
  • Create a free website
  • uCoz Community
  • uCoz Textbook
  • Video Tutorials
  • Official Templates Store
  • Best Websites Examples