Вівторок
19.03.2024
16:58
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Трофимова Наталія Іванівна
Головна Реєстрація Вхід
Перший урок у 6 класі 2 вересня 2013 року »
Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Перший урок у 6 класі 2 вересня 2013 року

Тема: Ми чуємо тебе,  Кобзарю, крізь століття, тебе своїм сучасником  звемо!

Мета: ознайомити учнів з невідомими фактами біографії Т.Г.Шевченка, схилити дітей до розповіді про Кобзаря (його дитинство, творчість), декламування учнями поезій Шевченка, наголошення на важливому значенні постаті великого поета в історії та літературі України та всього світу.

Обладнання: портрет Шевченка, примірники творів, ілюстрації картин, записи пісень на слова Кобзаря, кросворд.

Хід бесіди.

  1. Організаційний момент.
  2. Повідомлення теми бесіди.
  3. Розповідь учителя з елементами бесіди.

Він був як полум'я. Його рядки -

Дзвінкі і небезпечні, наче криця,
Переживуть і жито, і пшеницю,
І хліб, і сіль, і війни, і віки.
Він був як полум'я. Його слова -
Легкі, як небо, сині, наче квіти,
Що ними тільки правду говорити,-
Він в наші душі спраглі наливав.
Леонід Кисельов  

Звучить пісня «Думи мої, думи мої»

Вчитель. У с. Моринці на Черкащині в хаті кріпака Григорія Шевченка народилася дитина. Для пана - нова кріпацька душа, а для України - великий поет, незламний Кобзар. Це сталося  9 березня 1814 року.
Світлі дні дитинства були недовгими. Перше тяжке горе, що вразило серце малого Тараса і принесло лихо в Шевченкову родину, - смерть матері. Мачуха, яку привів батько, перетворила рідну хату на пекло: сльози, бійки, сварки, образи і приниження.
На 12 році Тараса спіткало нове горе - раптово, простудившись у дорозі, помер батько.
Доля привела 17-річного Тараса до Петербурга,  до міста,  де він прожив 17 років, де він став художником і вільною людиною.
22 квітня 1838 року пан видав вільну своєму кріпаку Тарасові Шевченку. Це сталося завдяки відомим діячам живопису і літератури того часу: В. Жуковському, К. Брюллову, Є. Гребінці, В. Григоровичу, А.Мокрицькому, які зібрали і заплатили за поета 2500 крб.
Ще одна подія, знаменна не тільки в житті Тараса, а й для всієї України, - вихід у світ книги віршів ,,Кобзар” у 1840 р., яка стала святинею, національною Біблією України.
За бунтівливі вірші Шевченка жорстоко покарали - 10 років солдатського життя, які й послабили його здоров’я. Йому заборонялося писати й малювати. Але він писав і малював, ховаючи вірші у так звані „захалявні книжечки”.
Через 10 років поета звільнили, він востаннє відвідав Україну. Хворий поет доживав свій вік у Петербурзі.

Помер Т. Шевченко 10 березня 1861 року. Його поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі.

 Але у травні цього ж року тіло великого Кобзаря було перевезене в Україну. З того часу 22 травня - День пам’яті поета, день національного трауру України.

Учень 1. "Букварь южнорусский" - остання прижиттєва книжка Тараса Шевченка. Цей посібник для навчання грамоти українською мовою в недільних школах поет уклав восени 1860 року. Простий щодо художнього оформлення, у м'якій обкладинці, обсягом у 24 сторінки і з ціною відповідною: 3 копійки. Саме оці копійки робили книжечку доступною для найбіднішого люду. Розпочинається книжка азбукою і шістьма уривками із Шевченкових переспівів "Давидових псалмів", які призначені для читання по складах. При поцінуванні його як навчального посібника не забуваймо, що він писався не тільки, а можливо, не стільки для дітей, як для дорослих, адже переважно вони у недільні та святкові дні здобували початкову освіту у школах, які через те і називалися недільними. Що ж до змісту "Букваря", то давно і правильно помічено, що він наскрізь перейнятий демократичними і гуманістичними ідеями, починаючи із перших своїх рядків:
Чи є що краще, лучче в світі,
Як укупі жити.
З братом добрим добро певне                                                                                Познать, не ділити?                                                                                                 Про Шевченкову любов до дітей мовилося не раз. Тими, хто бодай трохи обізнаний з поетичною, прозовою чи епістолярною спадщиною митця, таке твердження сприймається як незаперечна істина. У щоденникових записах, листах Т.Г.Шевченка, спогадах сучасників знайдемо ще дуже багато свідчень про щиру й сердечну дружбу великого нашого поета з дітьми. Він не раз недільного дня збирав з півсотні малюків, накуповував їм усякої всячини і радів з їхньої радості. Чи то в міській квартирі, чи на сільському вигоні залюбки заводив веселі ігрища і захоплювався ними не менше, ніж його маленькі друзі. "Мене діти люблять,- з теплою втіхою говорив вів,- а кого люблять діти, той ще не зовсім поганий чоловік!" Щирою любов'ю і турботою про майбутнє народу, про його духовність світиться остання книжка Кобзаря - його "Буквар".

Учень 2.

Давно те діялось. Ще в школі,      
Таки в учителя-дяка,  
Гарненько вкраду п'ятака - 
Бо я було трохи не голе,     
Таке убоге - та й куплю       
Паперу аркуш. І зроблю     
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками      
Кругом листочки обведу     
Та й списую Сковороду
Або Три царіє содари . 
Та сам собі у бур'яні,    
Щоб не почув хто, не побачив,
Виспівую та плачу.
І довелося знов мені
На старість з віршами ховатись,
Мережать книжечки, співати
І плакати у бур'яні.
І тяжко плакать. І не знаю,
За що мене Господь карає?
У школі мучилось, росло
У школі й сивіть довелось,
У школі дурня й поховають.
А все за того п'ятака,
Що вкрав маленьким у дяка,
Отак мене Господь карає.    (Т.Шевченко   А.О. КОЗАЧКОВСЬКОМУ)

Учень 3. Тарас Григорович Шевченко бував і у нас у Миргороді. 1845 року він приїхав у Миргород, де спинився у П. Шершавицького, чиновника канцелярії повітового маршалка. Є версія, що батько П. Шершавицького  був причетний до декабристського повстання. В усякому разі Павло Миколайович був близькою людиною Шевченку; гостюючи в нього, поет відновив літературну діяльність. В альбомі «Три літа» 4 жовтня записані дві нові ліричні поезії: «Не завидуй багатому», «Не женися на багатій». У них виявлені інтимні почуття митця, зроблені широкі й рішучі висновки:

Нема раю на всій землі,

Та нема й на небі.

Учень 4. Пам'ятник великому українському поетові, митцю і мислителю Тарасу Григоровичу Шевченку в місті Миргороді  є копією московського монумента Кобзареві. Роботи по спорудженню пам'ятника виконано групою студентів-дипломників Миргородського керамічного технікуму на чолі з Л. П. Статкевичем. Відкриття пам'ятника відбулося в 1971 році, тобто у рік 110-х роковин смерті Кобзаря.

Вчитель. Відкрите серце народного співця щедро ввібрало в себе могутній волелюбний дух українського народу. Магія Шевченкового слова незбагненна. Цим словом він рятував народ від німоти, воно підтримувало й підтримує волю, національне небо. Неможливо знищити душу народу, прагнення до волі. У багатьох творах звучить пророча лінія творчості. Впевненість, що добро переможе, була, можливо, інтуїтивна, але пророча. Особливу увагу привертають освітянські ідеї Шевченка. У багатьох рядках відчутна суть його просвітницької концепції, яка передбачає відсутність в українців національної обмеженості. Освіта повинна збагачувати людське серце, розвивати розум, давати корисні знання людині, виховувати особистість, громадянина.

Вчитель читає напам’ять уривок із поеми «Тополя».

Учень 5. Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із  почесних місць в українському образотворчому мистецтві. Він був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві. Шевченко видав на власні кошти і поширює альбом під назвою “Живописна Україна”. Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Офорт - різновид гравюри на металі. На металевій дошці голкою роблять малюнок, а заглиблення елементів зображення посилюють шляхом травлення металу кислотами, витравлені місця наповнюють фарбою і на спеціальному станку друкують відбиток на зволоженому папері. (ілюстрації)

Декламація поезій Шевченка учнями  за бажанням

Закінчити рядки поезій Шевченка

  1. Реве та стогне Дніпр широкий…
  2. Як умру, то поховайте мене на могилі…
  3. Учітеся, читайте…
  4. Зацвіла в долині червона калина…
  5. Наша дума, наша пісня не вмре…
  6. Тече вода із-за гаю та попід горою…
  7. Садок вишневий коло хати…
  8. Думи мої, думи мої…

Розгадати кросворд, присвячений життєвому й творчому шляху Великого Кобзаря                                                                                                                                  По горизонталі                                                                                                               2.      Назва першої збірки Т.Шевченка.

3.      Місто, у яке було перевезено прах Шевченка.

7.      Назва таємного антикріпосницького братства, у якому Шевченко брав активну участь.

9.      Прізвище художника, який, дбаючи про Шевченкове визволення з кріпацтва, намалював портрет Жуковського.

10.    Місто, куди було заслано Тараса Григоровича після розгрому Кирило-Мефодіївського братства.

11.    Батьківщина козаків.

 

 По вертикалі

1.      Козацький ватажок у творі Шевченка.

4.      Як у поемі "Гамалія" названо козаків-невольників?

5.      Передмістя Царгорода, де був палац султана.

6.      Село, у якому народився поет.

8.      Український художник, з яким Т.Шевченко познайомився у 1836 році у "Літньому саду", взяв участь у викупленні Кобзаря з кріпацтва.

 

Вчитель. "Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком — і вказав нові світи й вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі зробив більше, ніж десять переможних армій", — писав Іван Франко.

Пізнавати Шевченка - це бажати бачити Україну, її талановитий і працьовитий народ свідомим та освіченим. Пізнавати Шевченка - це працювати у поті чола для наближення торжества добра над злом, духовного й морального очищення.

Легко бути героєм, коли те, що ти робиш,  називають подвигом. Незмірно важче тоді, коли твій подвиг назвуть подвигом через десятиліття, ба  навіть століття, а за життя відплатять тюрмою, засланням, зневагою, мовчанням. Важко бути героєм, бо справжні герої ніколи не вміщаються у рамки свого життя, вони незмірно більші, тому і йти до них треба довго. Доля великих поетів важка і трагічна, бо вони випереджують свій час, а нащадки впродовж століть не можуть їх наздогнати. Але поети вірять, що світ буде  щасливий  “І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі...”

Звучить пісня на слова Т. Г. Шевченка «Заповіт».

Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
  • Create a free website
  • uCoz Community
  • uCoz Textbook
  • Video Tutorials
  • Official Templates Store
  • Best Websites Examples