Понеділок
23.10.2017
01:44
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Трофимова Наталія Іванівна
Головна Реєстрація Вхід
Проблема, над якою працюю »
Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Тема, над якою працюю як вчитель англійської мови: Розвиток емоційного інтелекту  на уроках  англійської мови.

Мета: підвищення рівня психологічної культури самого вчителя англійської мови,  виявлення основних закономірностей поняття емоційного інтелекту; осмислення важливості емоційного інтелекту при здійсненні професійної діяльності дітей у майбутньому; вибір найбільш ефективних методів підвищення рівня емоційного інтелекту. Перспективна мета – навчити дітей розуміти свої емоції, продуктивно їх виража­ти і контролювати, а також слухати інших та співчувати їхнім емоціям, надання можливості бути успішною людиною у подальшому житті.

Актуальність: На сучасному етапі освіта України шукає своє місце у світовому освітньому просторі. Вона трансформується з репродуктивної, авторитарної у інноваційну, гуманістичну. Тому у наш час особливо актуальною є проблема розвитку емоційного інтелекту у громадян України, зокрема в учнів. Реальний стан освіти свідчить про певний дисбаланс у розвитку пізнавальних процесів серед учнів. Досить активно формуються та розвиваються механізми пам’яті (запам’ятовування, збереження, пригадування та відтворення), у той час як уява та мислення залишаються не досить навантаженими в процесі навчальної діяльності. Соціальні зміни та новітні досягнення сучасної науки і практики висувають високі вимоги до продуктивного, самостійного, творчого мислення. Для того, щоб їх задовольнити, необхідно удосконалити систему навчання, підвищити його вплив на темп розвитку продуктивного мислення. І неабияку роль у цьому процесі відіграє емоційний інтелект людини.

У 2015-2016 році розпочала роботу над проблемою «Розвиток емоційного інтелекту на уроках  англійської мови». Чому мене зацікавило саме таке питання? Якщо ми звернемося до своїх спогадів зі школи чи вузу, то зможемо згадати однокласників чи одногрупників, котрі гарно вчилися, отримували п’ятірки та витрачали безліч часу на підготовку до занять, однак так і не стали успішними в соціальній сфері та не реалізувались у професійній. У чому ж проблема? Просто людина може бути розвинена інтелектуально, але соціально не адаптована та не розуміти емоційної складової поведінки інших. Тому, у розумінні інтелекту, як пізнавальної здатності людини, слід виокремлювати емоційний інтелект. Емоційний інтелект — явище, що поєднує в собі здатність розуміти свої емоції, виража­ти і контролювати їх, слухати інших, співчувати емоціям інших людей.

Новий термін – «емоційний інтелект» (EQ)  з’явився у 90-х роках 20 століття. Його ввели в ужиток американські психологи Пітер Саловей і Джон Майї, які опублікували в 1993 році сумісну працю (Mayer J.D. & Salovey P. The intelligence of emotional intelligence), де обґрунтовується концепція емоційного інтелекту. На їх думку «емоційний інтелект – це такий тип соціального інтелекту, який використовує здатність моніторингу своїх власних емоцій і емоцій інших людей для того, щоб розрізняти їх і застосовувати дану інформацію для управління власним мисленням і діями». Згідно з результатами досліджень Майера і Саловея «люди, що володіють високим рівнем емоційного інтелекту (EQ), здібні до швидшого прогресу в певних областях і ефективнішого використання своїх здібностей». Основна думка книги полягала в тому, що хоча емоції і інтелект зазвичай протиставляються, насправді вони взаємозв’язані, переплетені і дуже часто досить тісно взаємодіють. І від успіху даної взаємодії безпосередньо залежить успіх людини в багатьох сферах життя і діяльності. Психолог Деніел Гоулмен розвинув ідеї учених і виклав їх доступнішою мовою у своїй книзі «Emotional Intelligence», яка відразу стала бестселером. Основна ідея робіт Гоулмена достатньо проста: існують різні види інтелекту, зокрема інтелект емоційний, який може допомогти людині в різних сферах життя. З погляду ученого, емоційний інтелект – це інший шлях бути розумним. Емоційний інтелект – це те, як ми поводимося з самими собою і нашими взаєминами з іншими людьми. Він виділяє чотири головних складових EІ: самосвідомість (self-awareness), самоконтроль (self – management), емпатія (empathy) і навички стосунків (relationship skills).

Емоційний інтелект опинився у центрі уваги українських педагогів не так давно. До цього їхня увага була прикута до так званого IQ (коефіцієнту інтелекту), який вказує на рівень розумового розвитку, знань, умінь, навичок. Проте, як не парадоксально це звучить, останнім часом було з’ясовано, що в розвитку гармонійної особистості людини «емоційна компетентність» («емоційний інтелект») відіграє важливішу роль, ніж «академічна». Вчені стверджують, що  IQ тільки на 20% впливає на життєвий успіх, а 80% припадає на інші чинники, які сукупно можна назвати емоційним інтелектом.  У американців навіть є така приказка: «IQ дає тобі роботу, а ЕQ – кар’єру». Позитивні та негативні думки можуть спричинювати відповідні зміни у процесах збереження та зворотного віднаходження інформації, змінюючи при цьому  здібності до навчання. Емоційний центр мозку безпосередньо пов’язаний із системою довготривалої пам’яті. Саме тому учні найлегше запам’ятовують інформацію з високим емоційним навантаженням.

Люди з високим рівнем емоційного інтелекту, як правило, відчувають здоровий емоційний баланс таких почуттів:

 ● Мотивація;

● Дружба;

● Зосередження уваги;

● Самоконтроль;

● Задоволеність собою;

● Зосередженість;

● Душевний спокій;

● Свобода;

● Зв'язок з оточуючими;

● Задоволення;

● Автономність;

● Задоволеність;

● Вдячність.

Створити такі умови на уроці англійської мови, щоб розвивалися і зміцнювалися всі згадані вище почуття у вчителя та учнів – це те, до чого має прагнути кожен педагог. Лише при цій умові діти вивчать іноземну мову і стануть успішними громадянами та щасливими людьми у майбутньому.

Урок англійської мови вирізняється з – поміж інших предметів особливою емоційною атмосфе­рою. Отже, організований спеціальним чином, він може перетворитися на повноцінний тренінг емоційного інтелекту. Для цього урок повинен бути орієнтованим на емоційний зміст матеріалів. Діючим елементом у моїй роботі з дітьми для розвитку емоційного інтелекту є ряд технологій, які спрямовані на емоційну активацію, що є необхідною умовою продуктивної інтелектуальної діяльності під час вивчення англійської мови:

  • технологія особистісно орієнтованого розвивального навчання;
  • інформаційно  – комунікаційні  технології;
  •  технологія ситуативного моделювання;
  • проектні технології;
  • інтерактивні технології;
  • технологія критичного мислення;

Для того,  щоб урок англійської мови сприяв роз­виткові відтворюваної та творчої уяви особистості, збагаченню емоційного світу, намагаюся поєдну­вати різноманітні методи та прийоми: ігри та завдання, що сприяють оволодінню прийомами міжособистісного спілкування, які розви­вають вербальні та невербальні засоби комунікації; дискусії, рольові ігри, елементи драми; завдання, що сприяють підвищенню само­оцінки та приводять до відчуття власної цінності, впевненості у собі; релаксаційні вправи для зняття психологічної напруги, тривожності; навчання прийомам саморегу­ляції з використанням музики, кольору; асоціювання з позитивними спогадами; вербалізація учнями свого емоційного стану та, навпаки, використання жестової, невербальної мови; завдання, з допомогою яких учні повинні дізна­тись про інтереси один одного, звички, переваги та характер;  вправи на символічне перетворення негатив­них емоцій на позитивні;  завдання намалювати палітру фарб якогось героя чи події;  малювання настрою та асоціацій, викликаних прочитанням автентичного оповідання або після прослуховування англійського тексту, перегляду англійського фільму; створення проблемних ситуацій, що передбачають са­мостійний пошук, вихід;  наведення прикладів емоційних або суто особистісних тверджень, логічно побудовані докази для підсилення аргументації.

Урок завжди розпочинається із емоційного налаштування на роботу. Учень повинен «розкритися» ще до того, як приступить до навчання. Він висловлює свої почуття, відповідно використовуючи засоби іноземної мови. У кінці заняття діти діляться переживаннями і досягненнями.

На уроках часто використовую наступні вправи, які подобаються і мені, і учням:  «Незакінчене речення», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Морський бій», «Шість капелюшків», «Абетковий суп», «Спайдограма», «Асоціативний кущ», «Незакінчене речення», «Снігова куля».

Для підготовки і під час проведення уроків англійської мови активно використовуються ресурси мережі Інтернет. Для учнів це знайоме і комфортне середовище, в якому вони краще розкриваються. 

Для фіксування результативності вивчення англійської мови та з метою виявлення переваг та недоліків при проведенні уроків іноземної мови, для підвищення мотивації учнів використовую основні положення про Європейське мовне портфоліо.

Процес навчання англійської мови неможливо уявити без позаурочних заходів. Щорічно у школі ми проводимо тиждень англійської мови для підвищення мотивації та інтересу до іноземної мови. Традиційними вже стала акція «Перевір знання англійської лексики! Зароби оцінку на перерві!», «Фізкультхвилинка англійською!», День сердечок, День бантиків, День англійської музики, конкурс малюнків до творів англійських та американських письменників, конкурс плакатів на країнознавчу тематику, до Дня Святого Валентина. У школі проходять вікторини, конкурси між класами на виявлення найкращих знавців англійської мови. Відбуваються перегляди відео фільмів на країнознавчу тематику з подальшим обговоренням. Найактивніші учасники та переможці завжди отримують грамоти та солодкі призи.

Намагаюся залучати учнів різних класів до участі у шкільній олімпіаді з англійської мови та англомовних конкурсах «Мультитест», «Олімпус», «Greenwich». Влітку планую організувати при Миргородській загальноосвітній школі літній мовний табір, в якому діти щодня будуть цікаво проводити час, спілкуватися іноземною мовою у невимушеній обстановці, підвищуватимуть рівень розумового та емоційного інтелекту. Сподіваюся, це стане доброю традицією у нашій школі.

У самому процесі навчання англійської мови необхідно використо­вувати набір «емоційно – психологічних чудес»: подив (емоційний стрес); алегоричність викладу інформації через цілісний образ; включення в бесіду особистих емоційних пере­живань; щирість заяв; провокації в діалозі або дискусії; нові терміни в мовленні; недомовленність з натяками на особливі моти­ви; емоційна та інтелектуальна підтримка (прогно­зування успіху); кодування фактологічної інформації на образну; візуалізація інформації та образів; шифрування, дешифрування, впізнання інфор­мації; вживання в образ, співпереживання.

Як зазначав К.Д.Ушинський: «Діти не вміють приховувати своїх почуттів, та, коли їх переслідуватимуть за почуття, вони швидко навчаться таїти їх і тоді – вчитель блукатиме в темряві».

Готуючись до уроку, намагаюся продумати можливе використання на всіх його етапах методів та прийомів, які дозволять викликати емоційне піднесення у дітей. Створюючи  привабливі для дітей моменти на уроці, вчитель відкриває мозковий емоційний центр, який тісно пов’язаний із тим «фільтром» мозку, через який інформація проникає в дов­готривалу пам’ять.

Перефразувавши відоме мудре висловлювання,  можна сказати так: «Учні забудуть, що ми говорили, учні також забудуть, що ми зробили, але вони ніколи не забудуть, які почуття ми в них викликали».

Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
  • Create a free website
  • uCoz Community
  • uCoz Textbook
  • Video Tutorials
  • Official Templates Store
  • Best Websites Examples