Тема: Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова.
Мета:
- освітня: розповісти учням про значення рідної мови в житті кожного з нас, зв’язок із культурою народу, ознайомити з цікавими фактами про українську мову;
- ціннісно-орієнтовна: виховувати в учнів любов до Батьківщини, пошану до української мови, формувати духовну потребу спілкуватися рідною мовою; виховувати почуття людської гідності, сприяти формуванню ієрархії загальнолюдських цінностей;
- стимулюючо-дійова: розвивати пізнавальну діяльність; дати можливість учням проявити творчі здібності.
Міжпредметні зв’язки: українська література, культурологія, історія, фольклор, музика.
Матеріально-технічне забезпечення: ноутбук, проектор, колонки, мультимедійна презентація, відео.
План.
- Вступ. Привітання з дітьми та ознайомлення з темою заходу.
- Основна частина.
- Підсумкова частина.
Хід проведення виховного заходу:
І. Вступ.
1. Перегляд відео «Ірина Федишин. У нас на Україні».
2. Привітання.
Вчитель. Доброго ранку всім! Сподіваюся, що день принесе нам багато цікавого і приємного!
3. Налаштування на позитивні емоції.
Вчитель. Ми сьогодні працюватимемо разом, тому давайте побажаємо один одному щось хороше. Візьмемо свого товариша за руку і скажемо: «А я умію …, чого і тобі бажаю!» (учні говорять побажання ланцюжком)
4. Вчитель. А я вмію читати вірші напам’ять. Ось послухайте…
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Це слова нашої української поетеси Ліни Костенко, що завжди виступає за збереження нашої мови, за необхідність спілкуватися рідною мовою. 5. Відео «Українська мова».
6. Повідомлення теми і мети.
Вчитель. Сьогодні ми з вами звернемося до невичерпної криниці нашої рідної мови. Темою нашої зустрічі будуть слова українського письменника Юрія Яновського «Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова». Ми спробуємо з’ясувати, чи так це є насправді. Чи дійсно так важливо берегти нашу мову і намагатися говорити нею у повсякденному житті?
На дошці ви бачите вінок, це символ української мови, багатобарвної і неповторної. До кінця нашої зустрічі ми з вами зробимо так, щоб квіти розкрилися, щоб наш віночок української мови прикрасив наш клас.
- Основна частина.
- Квітка «Поетична».
Вчитель. Зараз ми з вами здійснимо поетичну розминку – перевіримо, які учні знають більше віршів про українську мову, про рідне слово.
Учні розповідають вірші напам’ять.
Мова — краса спілкування,
Мова — як сонце ясне,
Мова — то предків надбання,
Мова — багатство моє.
Мова — то чиста криниця,
Де б'є, мов сльоза, джерело,
Мова — це наша світлиця,
Вона — як добірне зерно.
Мова — державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть.
(Ф. Пантов)
В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна...
Цвіти і сяй, моя державна...
(Олександр Олесь)
Ю. Рибчинський «Наша мова»
Мова, наша мова —
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Мова, наша мова —
Літ минулих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.
Мова, наша мова,
Мрійнику — жар-птиця,
Грішнику — спокута,
Спраглому — криниця,
А для мене, мово,
Ти, мов синє море,
У якому тоне
І печаль, і горе.
Мова, наша мова —
Пісня стоголоса,
Нею мріють весни,
Нею плаче осінь.
Нею марять зими,
Нею кличе літо.
В ній криваві рими
Й сльози «Заповіту».
Я без тебе, мово, —
Без зерна полова,
Соняшник без сонця,
Без птахів діброва.
Як вогонь у серці,
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
Мова кожного народу неповторна і — своя;
в ній гримлять громи в негоду, в тиші — трелі солов'я.
На своїй природній мові і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві пo-кленовому шумлять. Солов'їну, барвінкову, колосисту — на віки українську рідну мову в дар мені дали батьки. (О. Забужко)
Вона і надія, і біль, і тривога,
Освячена вірою вічна зоря.
Мова мені дана від Бога,
Вона – то мій корінь і гордість моя!
Вона – моя доля, незмінні вітрила.
Наснагу вона для творіння дає.
Мова моя – це безсмертя і сила,
Мова – найбільше багатство моє.
Ця мова в граніті, в Дніпровому плесі...
Найкращі у світі лунають пісні.
В них вічність Шевченка і лагідність Лесі,
І дух тих героїв, що впали в борні. (В.Вихрущ )
Мово моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену-
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану,
Не з словників насмикану.
2 Квітка. «Визначна».
Вчитель. Назвіть відомого українського письменника на фото, прочитайте його висловлювання про рідне слово, рідну мову. Поясніть, як ви його розумієте.
Вчитель декламує вірш «До українців» Віктора Баранова.
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці, —
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордитись, що ми — українці.
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні таки український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш — у піснях, а не в барилах вина,
І що щедрість — у серці, а не в магазинних вітринах,
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.
3 Квітка. «Відверта».
Вправа «Мікрофон». Закінчити речення «Я вважаю, що нам слід говорити українською, тому що…»
4 Квітка «Мудра». Пригадаємо мудрі народні вислови про слово.
Робота у групах. На дошці записані частини прислів’їв, потрібно із запропонованих вибрати правильне закінчення і прочитати правильно.
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш. Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові. Вітер руйнує гори, слово народи піднімає. Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи. Де пісня співається, там щасливо живеться.
5 Квітка «Співуча».
Вчитель разом із дітьми виконує пісню Н. Май «У нас на Україні».
6 Квітка «Жартівлива».
Вчитель. З давніх – давен українці славилися своїм гумором. Давайте перевіримо, а як у нас справи із почуттям гумору зараз?
Учениця 1. «Заморські гості»
Прилетіли на Вкраїну
Гості із Канади.
Мандруючи по столиці,
Зайшли до райради.
Біля входу запитали
Міліціонера: Чи потрапити ми можем
На прийом до мера? —
Козирнув сержант бадьоро:
— Голови немає. Він якраз нові будинки
В Дарниці приймає.
— Здивуванням засвітились Очі у туриста:
Ваша мова бездоганна І вимова чиста.
А у нас там, у Канаді, Галасують знову,
Що у Києві забули Українську мову. —
Козирнув сержант і вдруге:
Не дивуйтесь, — каже. —
Розбиратися у людях
Перше діло наше.
Я вгадав, що ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.
Учениця 2. «Турок»
Збирається мій знайомий
В далеку мандрівку.
Придбав собі в Туреччину
На тиждень путівку.
Голова тріщить у нього
Від отих уроків...
Костюм купив елегантний,
Вчить турецьку мову.
Уже знає, як звуть турки
Свиню і корову,
Як спитати по-турецьки,
По чім у них шуби,
Де купити мило й пасту,
Яка чистить зуби.
Він, до речі, в Україні
Живе тридцять років.
Ходить всюди, як хазяїн,
Аж дверима гурка,
Хоча мову українську
Знає гірше турка.
Учень 3. «Кухлик»
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші - не мина жодної крамниці.
Попрохав він:
-Покажіть
Кухлик той, що з краю.
Продавщиця:-Што? Чево? Я не понімаю.
-Кухлик, люба, покажіть,
Той, що з боку смужка.
-Да какой же кухлик здесь,
Еслі єто кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови.
-На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова:
-У мене єсть свій язик,
Ні к чему мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
Цим пишатися не слід:
-Бо якраз така біда в моєї корови;
Має, бідна, язика і не знає мови.
7 Квітка «Цікава».
Вчитель. Хочу запропонувати вам інформацію про українську мову. Сподіваюся, вона буде цікавою для вас.
1. Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова було прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання «Енеїди», автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.
2. Українська мова є однією з найпоширеніших мов у світі і за кількістю носіїв займає 26-те місце. Також вона є другою за поширеністю серед мов слов’янського походження після російської мови. На території України більше 32 мільйонів осіб спілкуються українською мовою.
3. Цікавим фактом по українську мову є те, що вона входить до трійки найкрасивіших мов в світі. На мовних конкурсах в Італії та Франції її визнавали другою за мелодійністю мовою світу.
4. Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера «п». Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є «ф». В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов.
5.Найдовшим словом в українській мові є назва одного з пестицидів «дихлордифенілтрихлорметилметан». В ній міститься тридцять літер.
6.Найдовша абревіатура в українській мові — ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев’яти літер.
8 Квітка «Творча».
Робота в парах. Скласти речення, в якому б усі слова починалися б на одну літеру. Н-д: Правдива Поля прала правильно порване пальто.
9 Квітка «Мовознавча». Правильно перекласти англійські слова українською. Ukraine, mother tongue, speak, Motherland, independent, beautiful, capital, varenyky, smart(clever), different, free, interesting, friends, national, Ukrainian language.
ІІІ. Підсумок.
1.Вчитель. Всі квіточки у нашому вінку розквітнули, бо ми з вами справилися із поставленими завданнями. Ми ще раз упевнилися, яка багатогранна і гарна наша мова. Чи будете ви намагатися говорити рідною мовою? Так. Давайте ще раз пригадаємо слова – епітети, якими ми можемо описати нашу українську мову. Хай ці слова як кольорові стрічки прикрасять наш вінок.
Учні придумують епітети до слова «мова» і записують їх навколо віночка як стрічки. (Н – д.: рідна, барвінкова, волошкова, мамина, гарна, вільна, чиста, невмируща, різнобарвна, співуча, мелодійна).
2.Рефлексія. Учні висловлюють свої враження.
Я відчув сьогодні, що… Я зрозумів, що… Мені сподобалося, що я сьогодні…
3.Вчитель. Я – УКРАЇНКА. Я знаю ще дві мови, але розмовляю українською, бо це мова моїх батьків і моєї Батьківщини. Сподіваюся, що і ви теж будете намагатися говорити українською. Це престижно! Це гарно! Це потрібно!
На згадку про нашу зустріч дарую вам закладки. (Відео «У світі є одна – єдина…»)